Národně-vlastenecká výchova
На виконання Указу Президента України від 18 травня 2019 року № 286/2019 «Про Стратегію національно-патріотичного виховання», Постанов Кабінету Міністрів України від 30.06.2021 № 673 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми національно – патріотичного виховання на період до 2025 року та внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України» та заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та «Методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах», з метою виховання дітей у дусі патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної ідентичності, самобутності, формування в учнівської молоді високої громадянської активності та національної свідомості, причетності до творення сьогодення України та його майбутнього в навчальному закладі реалізується національно-патріотичне виховання учнів.
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ
Однією з найважливіших педагогічних закономірностей є та, що в процесі формування особистості, а отже, й підростаючого покоління, найефективніші шляхи пізнання – це від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до міжнаціонального, світового.
Система виховання постійно відтворює і поглиблює емоційно-естетичний, художньо-творчий, модальний та інтелектуальний компоненти свідомості рідного народу, створює умови для розвитку і розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу – найвищої цінності нації та держави.
Мета патріотичного виховання – це виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури.
Національно-патріотичне виховання.Розбудова українського суспільства детермінує процеси формування в підростаючого покоління таких моральних рис, як гуманність, чесність, працьовитість, діловитість, старанність, конкурентність тощо. Однак, через тенденцію до зростання бездуховності, нівелювання цінностей життя, загострення проблем сімейного виховання, становленню повноцінної підростаючої особистості не надається належна увага. Розв’язання цієї проблеми можливе завдяки створенню гнучкої системи виховання дітей та молоді, яка б ураховувала і потреби часу і, водночас, задовольняла запити та інтереси підростаючої особистості. Одне з провідних місць у цій системі займає навчально-виховний процес, який сприяє всебічному розвитку особистості, забезпечує умови її соціалізації. Головним завданням навчальних та позашкільних закладів системи освіти і виховання є швидке реагування на суспільні запити, на інтереси та потреби молодого покоління, вимоги держави щодо освіти і виховання особистості, створення сприятливих умов для задоволення інтересів і потреб особистості у формуванні моральних якостей, переконань, світогляду, позитивної моральної діяльності й високого рівня моральної вихованості, вихованні почуття патріотизму.
Основними принципами національно-патріотичного виховання є:
– принцип національної спрямованості виховання, який передбачає формування у молоді національної свідомості, любові до України, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, здатності зберегти свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
– принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.
– принцип гуманізації виховного процесу зосереджує увагу на особистості як вищій цінності.
Головна мета національно-патріотичного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Ця мета повинна конкретизуватись через систему виховних завдань, що є загальними не тільки для навчально-виховних закладів, а й для всього суспільства в цілому. Насамперед, це забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів.
Патріотизм – це моральний і політичний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов до батьківщини й готовність підкорити свої інтереси інтересам країни. Патріотизм – це гордість досягненнями й культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості й ідентифікація себе з іншими членами нації, прагнення захищати інтереси Батьківщини і свого народу.
Як наголошено в Національній доктрині розвитку освіти України, пріоритетним напрямком в її реалізації є формування особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, сучасної європейської цивілізації; виховання людини демократичного світогляду, яка поважає громадянські права і свободи, традиції народів і культур світу, національний, релігійний, мовний вибір кожної людини.
Сьогодні спільними завданням школи, батьків, влади, громадськості є підготовка молодого покоління до компетентної та відповідальної громадянської участі. Важливий компонент громадянської компетентності особистості – це вміння не лише почерпнути знання із різноманітних джерел, але й дати їм критичну оцінку, зважено спираючись на історичний досвід, змінювати життя конкретними справами.
Національно-патріотичне, соціально-патріотичне виховання підростаючого покоління – цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування у них відповідних якостей. Тому до підходу соціально-виховних справ необхідно включати методи і форми, що приводять учнів до моральних, естетичних, етичних суджень, за допомогою яких вони оцінюють вчинки – свої та інших людей. Для підсилення переживання особистості, його ставлень до дійсності, людей, власної поведінки, у структуру виховної справи органічно вплітаються засоби, які стимулюють почуття. Головна мета соціально-виховної справи – формування поведінки, готовності до відповідної діяльності в будь яких обставинах, виховання бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати.
ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ НУШ
Концепція Нової української школи ґрунтується на ідеї виховання особистості, патріота, інноватора. Патріотичне виховання нині охоплює шкільну та позашкільну освіту, але його основи закладає родина. У роботі з молодшими школярами ефективним є навчання через дію. Важливо максимально оживити українську культуру. Впродовж року влаштовувати народні свята, відтворювати традиції, обряди, де діти стають безпосередніми учасниками. Для своїх вихованців влаштовуємо Коляду, веснянки, гаївки, Свято першої борозни, Купала, запрошуємо кобзарів, народних майстрів. Так формується зв’язок з країною, усвідомлення, ким ти є. По можливості, варто влаштовувати дітям мандрівки історичними місцями, відвідувати інтерактивні екскурсії, археологічні розкопки. На свята одягати національний стрій. Навіть якщо маленька дитина не розуміє символів вишитих на сорочці – важливо, щоб вона звикла сприймати її як частину свого життя. Так само, як і знання української мови.
Українські бойові мистецтва – це також важливий інструмент виховання патріотів, адже вони формують світогляд. «Будемо сильними – нас будуть поважати, з нами будуть рахуватися», – говорю учням. Вчити відстоювати свою думку важливо і хлопців, і дівчат. Маленьким можна читати народні казки, в яких закладено важливі для українців сенси й моделі поведінки. На заняття до старших дітей запрошуємо воїнів АТО. Спілкуючись з ними діти усвідомлюють, що війна близько, країну треба захищати. А оскільки війна триває ще й в інформаційному та культурному просторі, школярів варто вчити протидіяти пропаганді.
На мою думку, патріотичне виховання впроваджується швидше, якщо залучена вся родина. Наші заняття розвивають дисциплінованість, стриманість, організованість, самостійність. І як результат, – покращується успішність у школі”.
Концепція Нової української школи передбачає, що її випускники будуть патріотами з активною життєвою позицією, які діють згідно з морально-етичними принципами і здатні приймати відповідальні рішення, поважати гідність і права людини.Успішна реалізація цих ідей залежить від скоординованої роботи педагогів та батьків.
Podle dekretu prezidenta Ukrajiny ze dne 18. května 2019 č. 286/2019 „O strategii národnostně vlastenecké výchovy“, usnesení Kabinetu ministrů Ukrajiny.206.206. № 673 „O schválení Státního cílového sociálního programu celostátně – vlastenecká výchova na období do roku 2025 a změn některých usnesení Kabinetu ministrů Ukrajiny“ a opatření k realizaci Koncepce národnostně vlastenecké výchovy dětí a mládeže a " Směrnice pro národně-vlasteneckou výchovu na středních školách "vychovávat děti v duchu vlastenectví, hluboké porozumění dějinám svého lidu, národní identitě, identitě, formování vysoké občanské aktivity a národního uvědomění u žáků, zapojení do tvorby dnešní Ukrajiny a její budoucnosti ve školní národně-vlastenecké výchově žáků.
NÁRODNĚ-VLASTENECKÁ VÝCHOVA
_cc781905-5cde-3194-bb3b-136bad5cfd and that in the process of forming the personality, and hence the younger generation , nejúčinnější způsoby poznávání jsou z domácího do cizího, z blízkého do vzdáleného, z národního do mezinárodního, světového.
Systém vzdělávání neustále reprodukuje a prohlubuje emocionální, estetické, umělecké, modální a intelektuální složky vědomí původních obyvatel, vytváří podmínky pro rozvoj a rozkvět přirozených talentů a talentů každého občana Ukrajiny, formování duchovního potenciálu - nejvyšší hodnota národa a státu.
_cc781905-5cde-3194-bb3b-136d5badde9c_vzdělávání mládeže_cc781905-1365bad19 žít v občanské společnosti, spiritualita a fyzická dokonalost, mravní, umělecká a estetická kultura.
Národně-vlastenecká výchova. Vzhledem k tendenci ke zvyšování spirituality, nivelizaci životních hodnot, prohlubování problémů rodinné výchovy se však formování plnohodnotné rostoucí osobnosti nevěnuje náležitá pozornost. Řešení tohoto problému je možné vytvořením flexibilního systému vzdělávání dětí a mládeže, který by zohledňoval potřeby doby a zároveň odpovídal potřebám a zájmům rostoucího jedince. Jedno z předních míst v tomto systému zaujímá výchovný proces, který podporuje všestranný rozvoj jedince, poskytuje podmínky pro jeho socializaci. Hlavním úkolem vzdělávacích a mimoškolních institucí vzdělávací soustavy je rychle reagovat na veřejné požadavky, zájmy a potřeby mladé generace, požadavky státu na vzdělání a výchovu, _cc781905-5cde -3194-bb3b-136bad5 podmínky pro naplňování zájmů a potřeb jednotlivce při utváření mravních vlastností, přesvědčení, světového názoru, pozitivní mravní činnosti a vysoké úrovně mravní výchovy, výchovy k vlastenectví.
_cc781905-5cde-3194-bb3b-1365bad_bb3b-1355bad31b3b-1355dc-is83b-1355d319
- princip národnostní orientace výchovy, který zahrnuje utváření národního vědomí v mládí, lásku k Ukrajině, jejímu lidu, úctu k její kultuře, schopnost zachovat si svou národní identitu, být hrdý na příslušnost k ukrajinskému lidu, podílet se na budování a bránit svůj stát;
- princip kulturní konformity, který zajišťuje výchovu jako kulturní proces směřující k utváření základní kultury jednotlivce, vycházející z nabyté morální a etické zkušenosti lidstva.
- princip humanizace vzdělávacího procesu se zaměřuje na jednotlivce jako na nejvyšší hodnotu.
_cc781905-5cde-3194-hlavní cíl národního občanství národního občanství a patriotické národní formace státní, rozvinutá spiritualita, morální, umělecká a estetická, právní, pracovní, environmentální kultura. Tento cíl by měl být specifikován prostřednictvím systému výchovných úkolů, které jsou společné nejen pro vzdělávací instituce, ale i pro celou společnost. V prvé řadě je to zajištění podmínek pro seberealizaci jedince v souladu s jeho schopnostmi, sociálními a osobními zájmy.
_cc781905-5cde-3194-bb3b-136dbad5c. Vlastenectví je hrdost na úspěchy a kulturu své vlasti, touha zachovat její charakter a kulturní rysy a identifikace s ostatními příslušníky národa, touha hájit zájmy vlasti a jejího lidu.
„ výchova člověka s demokratickým světonázorem, který respektuje občanská práva a svobody, tradice národů a kultur světa, národnostní, náboženskou, jazykovou volbu každého člověka.
_cc781905-5cde-3194-5cde-3194-bb3b-136dc kompetentní a občanská participace_bb3b-136dc 83c občanská účast bb3b-136d3d 9c. Důležitou složkou občanské kompetence jednotlivce je schopnost nejen získávat znalosti z různých zdrojů, ale také je kriticky posuzovat na základě historické zkušenosti, měnit život konkrétními činy. .
Nacionálně-vlastenecké, sociálně-vlastenecké výchova mladší generace - cílevědomé a systematické ovlivňování vědomí, cítění a chování k uspořádání cítění. Přístup ke společenským a výchovným záležitostem proto musí zahrnovat metody a formy, které vedou žáky k morálnímu, estetickému, etickému úsudku, jehož prostřednictvím hodnotí jednání - své i cizí. Pro posílení prožívání jednotlivce, jeho postoje k realitě, lidem, jejich vlastnímu chování se struktura výchovné práce organicky prolíná s prostředky stimulujícími pocity. Hlavním účelem sociální a výchovné práce - formování chování, ochota jednat za každých okolností, připravenost k práci pro stát chránit to.
VLASTENECKÁ VÝCHOVA NUSH ŠKOLÁKŮ
_cc781905-5cde-3194-bb3b-136dc-bb3b-136dc-13b905857bbc89 Vlastenecká výchova nyní zahrnuje školní i mimoškolní výchovu, ale její základy klade rodina. Učení prostřednictvím akce je efektivní při práci s mladšími studenty. Je důležité co nejvíce oživit ukrajinskou kulturu. V průběhu roku pořádat lidové slavnosti, obnovovat tradice, rituály, kde se děti stávají přímými účastníky. Pro naše žáky připravujeme vánoční koledy, jarní písně, lidové slavnosti, Svátek první brázdy, Kupala, zveme kobzary, lidové mistry. Tak se tvoří spojení se zemí, vědomí toho, kdo jste. Pokud je to možné, vyplatí se dětem zajistit cestování po historických místech, návštěvy interaktivních prohlídek, archeologických vykopávek. Na svátky si oblečte národní kroj. I když malé dítě nerozumí symbolům vyšitým na košili – je důležité, aby bylo zvyklé vnímat to jako součást svého života. Stejně tak znalost ukrajinského jazyka.
Ukrajinská bojová umění jsou také důležitým nástrojem pro výchovu vlastenců, protože utvářejí světový názor. "Budeme silní - budeme respektováni, bude se s námi počítat," říkám studentům. Je důležité, aby se chlapci i dívky naučili bránit svůj názor. Malé děti mohou číst lidové pohádky, které obsahují důležité významy a vzorce chování pro Ukrajince. Zveme vojáky ATO do tříd pro starší děti. Při komunikaci s nimi si děti uvědomují, že válka je blízko, zemi je třeba bránit. A protože válka v informačním a kulturním prostoru pokračuje, studenti by se měli učit čelit propagandě.
Podle mého názoru se vlastenecká výchova realizuje rychleji, pokud se zapojí celá rodina. Naše třídy rozvíjejí disciplínu, zdrženlivost, organizaci, samostatnost. A v důsledku toho se školní výkon zlepšuje.“
Koncepce Nové ukrajinské školy počítá s tím, že jejími absolventy budou vlastenci s aktivním životním postavením, kteří jednají v souladu s morálními a etickými zásadami a jsou schopni odpovědně se rozhodovat, respektovat důstojnost a lidská práva.
Koncepce národně-vlastenecké výchovy dětí a mládeže
Strategie národně vlastenecké výchovy dětí a mládeže na léta 2020-2025
Den důstojnosti a svobody
_cc781905-5cde-3194-bb3b-136Badkraine isf136Badkraine isf136bad20 Ne jedna, ale hned dvě revoluce nás tak učinily – náš Majdan v roce 2004, který byl Svátkem svobody, a revoluce z roku 2013, revoluce důstojnosti. Pro Ukrajinu to byla velmi těžká zkouška, kdy Ukrajinci prokázali své evropanství, důstojnost, touhu po svobodě,“ uvedla hlava státu Petro Porošenko.
Již dříve, dekretem z 19. listopadu 2005 № 1619/2005, prezident Viktor Juščenko ustanovil svátek – Den svobody. Bylo navrženo slavit tento svátek každoročně 22. listopadu, aby se na Ukrajině potvrdily ideály svobody a demokracie, aby se pěstoval pocit národní důstojnosti.
Den svobody na Ukrajině schválil prezident Viktor Juščenko vzhledem k historickému významu revolučního cítění.
_cc781905-5cde-3194-bb3b-136bad5cf the Orange Revolution in Ukraine, a campaign of nationwide protests, rallies, demonstrace, stávky a další projevy občanské neposlušnosti proti tyranii úřadů. Akci zorganizovali a provedli příznivci Viktora Juščenka, hlavního opozičního kandidáta v prezidentských volbách v listopadu až prosinci 2004.
Akce začala poté, co Ústřední volební komise oznámila výsledky druhého kola prezidentských voleb (na základě výsledků prvních dvou kandidátů F. F. Janukovyče. Po rozhodnutí Nejvyššího soudu se konalo druhé kolo hlasování, v jehož důsledku se prezidentem Ukrajiny stal Viktor Juščenko.
Vláda usazená v té době na Ukrajině bohužel nesplnila většinu očekávání, která na ni ukrajinská společnost kladla.
Později se Viktor Janukovyč stal dalším prezidentem Ukrajiny. Den svobody na Ukrajině byl zrušen a sloučen s Dnem jednoty Ukrajiny výnosem z 30. prosince 2011 №1209 / 2011 „O oslavě některých památných dat a profesních svátků na Ukrajině“ a slavil se od roku 2012 do 22. ledna.
Po událostech z let 2013-2014, revoluci důstojnosti a okupaci války "nevyhlášeným ukrajinským začátkem Ruska" lidová“ regionální centra na východní Ukrajině, v souladu s dekretem prezidenta Ukrajiny Petra Porošenka № 872/2014 ze dne 13. listopadu 2014, s cílem na Ukrajině zavést ideály svobody a demokracie, zachování a komunikace se současností a budoucností generace objektivních informací o osudových událostech na Ukrajině na počátku 21. století a také vzdání holdu vlastenectví a odvaze občanů, kteří na podzim 2004 a v listopadu 2013 - únoru 2014 hájili demokratické hodnoty, lidská a občanská práva a svobody , národní zájmy ukrajinského státu a jeho evropská volba, dostal svátek nový dech. "Ustanovte na Ukrajině Den důstojnosti a svobody, který se každoročně slaví 21. listopadu" - uvedeno v dekretu № 872/2014.
V tento den se projekt DilovaMova.com připojuje k blahopřání celé ukrajinské společnosti! Jednota a svoboda z nás činí důstojné potomky našich rodičů! Tento neocenitelný poklad budeme s úctou uchovávat a chránit! Kéž nás Pán všechny chrání a chvála Mu za tuto krásnou zemi - Ukrajinu!
www.dilovamova.com
Dnem v historii je vyhlášení nezávislosti Karpatské Ukrajiny
V noci na 15. března 1939 byla ve městě Chust vyhlášena nezávislost Karpatské Ukrajiny. Ve stejné době zahájil všeobecnou ofenzívu spojenec hitlerovského Německa Maďarsko. Přes hrdinný ozbrojený odpor malého počtu karpatských sičských oddílů se nepřítele nepodařilo zastavit a Karpatská Ukrajina byla obsazena.
Území Zakarpatí zvané Podkarpatská Rus se po první světové válce stalo součástí ČSR. V roce 1938 československé úřady udělaly ústupky požadavkům Ukrajinců na nezávislost a 11. října vznikla v Užhorodu první autonomní vláda Podkarpatské Rusi, v jejímž čele stál brzy Augustyn Vološin, řeckokatolický kněz a ředitel učitelského semináře.
K ochraně regionu byla 9. listopadu 1938 v Chustu založena Lidová obranná organizace Sich, 10 vojenských členů "Carpath prošlo 5 tis. tisíc lidí. Ženské oddíly fungovaly v rámci karpatského Sichu.
V noci na 14. března 1939 vstoupily první maďarské jednotky na území Karpatské Ukrajiny. A. Vološin zároveň vyhlásil Karpatskou Ukrajinu za samostatný stát. Rozhodnutí bylo potvrzeno na schůzi Sejmu 15. března 1939, který zvolil Vološina i za prezidenta a schválil státní symboly (modro-žlutá vlajka, hymna „Ukrajina ještě neumřela“ a trojzubec sv. Vladimíra Velikého ve spojení s znak Zakarpatí). Budapešť navrhla 15. března Chustu zahrnout území Karpatské Ukrajiny jako součást Maďarska. Vološin odmítl, a tak se Maďaři rozhodli zaútočit.
K nejkrvavějším střetům došlo na chustském úseku fronty, které vyvrcholily bitvou na Rudém poli 16. března 1939. Zde příslušníci Karpatské Siče spolu s ukrajinskými armádami s tanky, letadly, dělostřelectvo a těžké zbraně. Během dne se jim podařilo agresora zadržet, večer ale hlavní město Karpatské Ukrajiny padlo. Následujícího dne Maďaři dobyli Rakhiv a 18. března bylo obsazeno poslední obranné místo Sič, Volovec. Úplnou okupací však boj neskončil: silné partyzánské hnutí trvalo do konce května 1939 a jediné pod zemí - do ledna 1940.
Celkem během okupace Zakarpatí maďarskými jednotkami svedly ozbrojené síly Karpatské Ukrajiny asi 22 velkých i malých bitev. Ztráty Sichů v nich činily až 1,5 tisíce zabitých, zraněných a zajatých lidí. Ztráty nepřítele se pohybovaly od 100 do 200 zabitých a až 500 zraněných. Po porážce Karpatské Ukrajiny padlo za oběť maďarskému teroru dalších 4500 vlastenců.
22. leden, den vyhlášení Aktu o sjednocení Ukrajinské lidové republiky v roce 1919
a Západoukrajinské lidové republiky se slaví Den jednoty Ukrajiny.
Tento svátek byl oficiálně ustanoven v roce 1999, vzhledem k velkému jedinému politickému a historickému významu svazku UPR a ZUNR na Ukrajině. . V roce 2011 byl Den jednoty spojen se Dnem svobody, který se dříve slavil 22. listopadu pod názvem „Den jednoty a svobody Ukrajiny“. Nicméně v roce 2014 byl dekretem prezidenta Petra Porošenka tento svátek obnoven jako Den jednoty Ukrajiny.
V moderním ukrajinském národním kalendáři zaujímá datum 22. ledna jedno z předních míst: má hluboký symbolický význam: 22. ledna 1918 vyhlásila Všeobecná rada centrální rady nezávislost Ukrajinské lidové republiky. O rok později, 22. ledna 1919, byl na Sofijském náměstí v Kyjevě vyhlášen akt o sjednocení (sjednocení) ukrajinských zemí v jednu na Ukrajinu v jediný koncilní ukrajinský stát. V textu Aktu o jednotě bylo uvedeno: „Ve všech zemích Ukrajiny rozdělených staletími – Haliči, Bukovině, Zakarpatské Rusi a Dněprské Ukrajině bude jedna jediná velká Ukrajina. Sny, pro které žili a umírali nejlepší synové Ukrajiny, se staly skutečností. Jednoho dne bude jedna nezávislá Ukrajinská lidová republika." Ke sjednocení Ukrajiny však došlo čistě symbolicky: pár týdnů po vyhlášení Aktu o sjednocení bolševici dobyli Kyjev, později Poláci obsadili východní Halič a Československo - Zakarpatí.
První synodní oslava se konala 22. ledna 1939 na Karpatské a československé autonomní republice. V tento den se pod modrožlutou vlajkou konala 30tisícová demonstrace místního obyvatelstva, které se do hlavního města Karpatské Ukrajiny sjelo z celého regionu, aby si připomnělo události před 20 lety.
_cc781905-5cde-3194-bb3b-136bad5cf58d Miliony sovětských Ukrajinců pak spojily ruce od Kyjeva po Lvov, aby oslavily Den jednoty. Od té doby byly na Ukrajině mnohokrát vytvořeny „živé řetězy“ symbolizující jednotu (jednotu) ukrajinského lidu a Den jednoty se nyní na státní úrovni slaví každý rok.
День в історії – проголошення незалежності Карпатської України
В ніч на 15 березня 1939 року у місті Хуст була проголошена незалежність Карпатської України. Тієї ж доби союзниця гітлерівської Німеччини Угорщина розпочала загальний наступ. Незважаючи на героїчний збройний опір нечисельних загонів Карпатської січ, ворога зупинити не вдалося і Карпатська Україна була окупована.
Територія Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехо-Словацької Республіки після завершення Першої світової війни. У 1938 році чехо-словацька влада пішла на поступки самостійницьким вимогам українців, і 11 жовтня в Ужгороді постав перший автономний уряд Підкарпатської Русі, який невдовзі очолив Августин Волошин – греко-католицький священик і директор учительської семінарії.
Для захисту краю 9 листопада 1938 р. в Хусті була створена Організація народної оборони «Карпатська січ», що нараховувала 10-15 тис. членів, з яких військовий вишкіл пройшли 2 тис. осіб. В рамках Карпатської січі функціонували жіночі відділи.
В ніч на 14 березня 1939 р. перші угорські підрозділи вступили на територію Карпатської України. Тоді ж А. Волошин проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Рішення було закріплене на засіданні Сойму 15 березня 1939 р., який також обрав Волошина президентом та затвердив державні символи (синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна» та тризуб св. Володимира Великого у сполученні з гербом Закарпаття). 15 березня Будапешт запропонував Хусту включити територію Карпатської України до складу Угорщини. Волошин відмовився, тож угорці вирішили атакувати.
Найбільш кровопролитні зіткнення відбулися на Хустському відтинку фронту, кульмінацією став бій на Красному полі 16 березня 1939 р. Тут карпатські січовики разом з українцями чехо-словацької армії та молоддю зі Севлюської учительської семінарії організували оборону проти регулярної угорської армії з танками, літаками, артилерією та важкою зброєю. Їм вдалося вдень затримати агресора, проте вже ввечері столиця Карпатської України впала. Наступного дня угорці захопили Рахів, в 18 березня був взятий останній пункт оборони січовиків – Воловець. Проте із повною окупацією боротьба не завершилася: потужний партизанській рух діяв до кінця травня 1939 р., а поодинокі підпільники – до січня 1940 р.
Загалом під час окупації території Закарпаття угорськими військами збройні сили Карпатської України провели близько 22 великих і малих боїв. Утрати січовиків у них становили до 1,5 тис. осіб убитими, пораненими та полоненими. Втрати противника склали від 100 до 200 убитими та до 500 пораненими. Після поразки Карпатської України ще 4,5 тис. патріотів стали жертвами угорського терору.
22 січня, у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки
та Західноукраїнської Народної Республіки, відзначається День Соборності України.
Це свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави. У 2011 році День Соборності поєднали з Днем Свободи, що раніше відзначався 22 листопада, під назвою «День Соборності і Свободи України». Однак 2014 року Указом Президента Петра Порошенка свято було відновлено як День Соборності України.
У сучасному українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць і має глибокий символічний зміст: одвічної мрії українців на вільне життя в самостійній соборній незалежній державі. 22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель, в єдину Україну, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу. У тексті Акту Соборності утверджувалось: «Однині на всіх землях України, розділених віками – Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні – буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині повіки буде одна, самостійна Українська Народна Республіка». Однак об’єднання України відбулось суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акту злуки більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина - Закарпаття.
Перше святкування Соборності відбулось 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час - автономній республіці Чехо-Словаччини. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбулась тридцятитисячна маніфестація місцевого населення, яке з’їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини.
Яскравим проявом єдності, волі українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності. З того часу в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність (соборність) українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно.